Поет Йосиф Бродський якось назвав пам’ять заміною хвосту, який людина втратила в процесі еволюції і це дуже цікавий вислів, що потребує додаткової уваги. Людський мозок виконує безліч функцій, одні з яких – це засвоєння та забування інформації (втрата пам’яті). Особливо прикро те, що у деяких випадках неможливо остаточно регулювати останній процес. Ми часто стикаємося з тим, що не можемо згадати дату чи назву, але при цьому звикли вважати, що забувати щось — природний процес старіння.
Безперечно, існує явище доброякісної втрати пам’яті, коли забування ніяк не відбивається на життєдіяльності людини і не загрожує такою. Але на звороті існує хвороба Альцгеймера та інші недуги, де втрата пам’яті – один із перших тривожних дзвіночків. Варто розібратися, через що людина втрачає інформацію і в яких випадках це згубно.
Сучасний світ характеризується величезною, просто гігантською кількістю інформації, а людина є її постійним споживачам. Новини, телебачення, книги, музика, кіно, постійне спілкування у месенджерах – звичні речі для середньостатистичного українця.
У минулому столітті така велика кількість даних шокувала б, але не сьогодні. Негативний факт полягає в тому, що біологічний комп’ютер повинен опрацювати всі ці повідомлення ззовні, а це по-справжньому великий обсяг роботи. У моменти перегрівання процесора витісняється навіть важлива та необхідна інформація. Крім того, суттєво впливає на запам’ятовування фактор стресу. Жителі великих міст іноді роками перебувають у подібному стані, що значно позначається на їхній мозковій діяльності. Мозок пускає всі сили на протидію, причому «забуття» — це певний бар’єр і захист.
Особливо важливо згадати вплив гормонів на життєдіяльність. Надлишок гормону окситоцину спричиняє погіршення запам’ятовування. Цьому схильні найчастіше жінки, особливо у період вагітності та лактації.
Складні хронічні захворювання також роблять свій внесок. При цукровому діабеті порушується кровообіг, що згубно відбивається на мисленнєвій діяльності — слід регулярно стежити і консультуватися у фахівця.
Звісно, кожен аспект слід розбирати окремо, у індивідуальних випадках, вивчаючи у своїй загальний стан старого. Але слід уточнити, що при правильному способі життя та дотриманні рекомендацій фахівця, всього цього можна уникнути.
Діячі науки виділяють таке поняття, як стареча астенія – заключна фаза старіння, за якою слідує повна втрата здатності самостійно обслуговувати себе. При цьому слід звернутися за допомогою до такого закладу, як геріатричний пансіонат «Перлина». У такому аспекті слід пояснити так зване «нормальне старіння мозку». Безумовно, з роками відбуваються незворотні процеси, які не в змозі запобігти жодному препарату. Зміни, які будуть перераховані зараз, допустимі в літньому віці і є цілком закономірними, тобто не вимагають додаткового обстеження або участі експерта.
Труднощі при спробі згадати певні слова або дати, хоча загальна інформація про них збережена і доступна до згадки. Складність у нагадуванні нещодавно отриманих даних — це локації, імена, номери телефонів чи адреси.
Фахівці наголошують: ці зміни є наслідком втоми чи хвороби і мають нетривалий характер. Тут йдеться про доброякісну забудькуватість, яка безпосередньо пов’язана з віком, але не впливає на діяльність людини, як професійну, так і побутову.
При набутому недоумство в дисфункцію приходить не тільки пам’ять, а й творче мислення та виконання повсякденних завдань. Це вже згубно позначається на загальному стані та значно знижує якість життя пенсіонера. Він не орієнтується у часі та просторі, у більш важких випадках – втрачає ідентичність та виявляє зайву емоційність: агресію, дратівливість, лабільність. Літня людина зовсім не здатна навчатися і розуміти навіть прості речі.
Докладніше розглянемо останній варіант. На його початкових стадіях руйнується мова та погіршується пам’ять, але на наступних — це вже суттєва перешкода для повсякденного життя. При стрімкому розвитку недуги слід негайно звернутися до геронтологічного санаторію.
У домашніх умовах дуже складно гарантувати належну турботу про тяжкохвору людину. Особливо важко витримати психологічний тиск та усвідомлення того, що рідній людині погано. Персонал геріатричного госпіталю – це висококваліфіковані фахівці з багаторічним досвідом роботи та необхідним багажем знань.
Співробітники з усією повагою та терпінням ставляться до підопічних.
Це проявляється у постійному моніторингу його фізичного стану, а й у цьому, що вони стануть справжньої підтримкою і приємним співрозмовником старому. Вони організують його дозвілля таким чином, щоб наповнити осінь життя новими фарбами. Вишколений персонал простежить за прийомом фармакологічних препаратів, проведе необхідні маніпуляції та фізіотерапію, складе індивідуальний раціон, який складатиметься лише з якісних продуктів.